Квіткове
Квітко́ве – іменник середнього роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Квітко́ве родовий Квітко́вого давальний Квітко́вому знахідний Квітко́ве орудний Квітко́вим місцевий на/у Квітко́вому кличний Квітко́ве
Результати пошуку слова: Квітко
Квіток
Квіто́к – іменник чоловічого роду (населений пункт у Росії) відмінок однина множина називний Квіто́к родовий Квітка́ давальний Квітку́, Квітко́ві знахідний Квіто́к орудний Квітко́м місцевий на/у Квітку́, Квітко́ві кличний Квітку́*
Микола Олійник – Леся
Не квіткою і не дарунками коштовними, не пестощами — скромністю своєю та людяністю, лю бов’ю щирою до всього земного і неземного, ненавистю до неправди, що запанувала над світом. Гнатюк чемно вклонився Ларисі Петрівні, поцілував руку, з Квіткою теж поручкався. звернувся Войнич до дружини, що саме захопилася якоюсь квіткою, —
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК
АПОСТРОФА Квітко осінняя, Квітко бліда! Квітко осінняя, Що се тобі, Що не розвилась ти В раншій добі? ПЕРСПЕКТИВА Квітко осінняя, Бита сльотою, – 1898 МОЇЙ НЕ МОЇЙ Поклін тобі, моя зів’яла квітко, Моя розкішна, невідступна мріє, Останній се поклін!
ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України
Два роки тисяча слободських козаків на чолі з харківським полковником Григорієм Семеновичем Квіткою воювали в Персії. Квіткою — його «Сватанням на Гончарівці», де описано весілля у самому Харкові на Гон-чарівці.
Осип Назарук – Роксоляна
А ти, ніжна квітко, не бійся страшного часу Капу-Кулів. О, найкраща квітко в городі Аллага! Але здавалося їй, що хтось ходить по садах падишаха і кричить до неї з-між дерев: “Да будет воля Твоя, о найкраща квітко в палатах падишаха!” “
Словник ІНШОМОВНИХ слів ТЛУМАЧЕННЯ, СЛОВОТВОРЕННЯ ТА СЛОВОВЖИВАННЯ
Самозапи¬ лення і самозапліднення квіткових рослин (напр., пшениці, ячменю). Алергія на квітковий пилок. Запилення од¬ нієї квітки пилком іншої, зокрема квіткою іншої рослини (перехресне запилення). Розвиток зародка з клітин заростка або зародкового мішка в деяких квіткових рослин і папоротей.
Брость
брость 1 – іменник жіночого роду (листкові або квіткові бруньки; гілки, зелень на дереві) відмінок однина множина називний брость родовий бро́сті давальний бро́сті знахідний брость орудний бро́стю місцевий на/у бро́сті кличний бро́сте* [збірн..]