НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
«Любітеся, милуйтеся, мовляв, як голубів пара, коли між вами є щира любов, та й… мені самій нема де прихилиться». … – Яка ти, Любо, добра! … Як він вподобав мою Любку, то радив розвестись з чоловіком, а сам обіцяв розвестись з своєю жінкою й зараз хотів повінчаться з Любою. … – Це тобі, Любо, презентик.