Результати пошуку слова: Ліс

Моя мати пересаджувала якісь цвіти в зільнику з служницею, а я проходжувався алеєю від хати до дороги, любуючись чудовим дощем, відсвіженим повітрям, поглядаючи тут і там за тими мряками, що, клублячись, садили, мов з кітлів, з-поміж яруг і гнали кудись в далечину над верхів’ям заліснених гір, відслонюючи синє небо.

Анна Юрген ГОЛУБИЙ ПТАХ, НАЗВАНИЙ СИН ІРОКЕЗІВ Ліс був усюди ще з самого початку існування Землі. І скрізь, де падали краплини, виникали струмки та ріки, що перетинали ліси, немов жилки кленовий листок. Тих країв, де немає ні лісу, ні води, Великий Дух не відвідав. Багато літ і зим пролинули над лісом.

Пішли п’ятеро в ліс – і двох на місці вбило, а цих покалічило. Ви з Вовкою будьте обережні, не подумайте тинятися по лісі там, де проходила лінія оборони. Червоноармійці перед відходом у ліс засипали засіки щебенем та піском, щоб німці не змогли скористатися тими припасами.

лісни́й1 – прикметник (лісовий) відмінок однина множина чол.

Правда в казці, як вітер в осінньому лісі. Лесі Українки ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто читати вміє. А на дорозі – Сірий Вовк, хазяїн того лісу. Така звістка рознеслася по всьому лісу.

лі́са – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний лі́са лі́си родовий лі́си ліс давальний лі́сі лі́сам знахідний лі́су лі́си орудний лі́сою лі́сами місцевий на/у лі́сі на/у лі́сах кличний лі́со* лі́си*

лісови́й – прикметник відмінок однина множина чол.

а ви от пішли б у ліс та нарубали доброго дерева на стріли, луки та списи. А інші підуть у ліс придатних прутів на стріли нарізати, та грабини на луки, та деревець на ратища. Люди їхали кількома возами до найближчого лісу, рубали дерево, привозили до табору та розводили вогні, на яких варили страву.

Праворуч почався ліс, рідкий, пропахлий пріллю, трава зробилася м’якою і вологою. Ліс, попервах несміливий і рідкий, потроху сміливішав і підступав до дороги дедалі ближче. Ліс обабіч дедалі вищав, дедалі густішав, дедалі глухішав, де-не-де гілки дерев перепліталися над головою.

І все ж він відрізнявся від нас, і скоріше за все поглядом, який був спрямований крізь стіни з гравюрами і губився десь у хащах волинських лісів. Єдиною небезпекою в цьому була можливість нарватися на своїх повстанців, тому, коли ми заглибилися в ліси, я наказав познімати зірки з кашкетів.