Skip to content – Нуте, я вам поможу хоч кожушину скинути, – …
– Нуте, а Супруненко удовольнився? …
– Нуте, як же ви виплутались iз своєї бiди? …
– Нуте, Мар'е, ми її спершу розчешемо, – …
– А нуте, заграйте що-небудь, – …
– А нуте ви, великi естетики, – …
А нуте, збирайтеся! …
Нуте, я вас пiдведу! А нуте, панове старшино, кажіть, кому даєте провід у цьому малому поході. …
— Нуте, хлоп’ята, до коней! …
Нуте, хлопці, добрих мотузків — і на сволок, там, де вони спали. …
— А нуте, хлопці, зголошуйтеся на охотника підпалити наше добро… Це нелегке діло, і кого піймали би московські сторожі — то краще б йому не родитися на світ. А коли добрів до її тину, ще спинився й озирнувся, адже сказала Явдоха, що в їхньому селі про тих, котрі їдуть чи куди йдуть, всі знають; а ще в його нутрі прокинувся звісний уже нам заєць. …
– Я б тебе, Явдохо, залюбки посадив у куну, бо, може, ти й брешеш, і нутро моє чує, що тут щось не так… –