Результати пошуку слова: Пишу

Розмовляю та пишу далеко не досконало, і то дуже. Чому пишу так, наче за цим нищенням стоїть цілеспрямована і усвідомлена воля? реклама наркологічного центру „Дар“ на радіо; неслизька тротуарна (хідникова) плитка (це пишуть у Львові!); Письменники пишуть романи. Поети пишуть вірші.

Ми ніколи не говоримо на підвищених тонах, бо він тихоня, але я впевнений, шо ми і так з ним добрі другани; я не збрешу, коли напишу, шо ми просто суперові другани. Я просто от чую в собі гігантську гордість, шо пишу для письменника, особливо якшо він американський письменник, ну як Ернест Хемінгуей чи ти.

Не пiдпишу. Цей послухав, що пишуть, i прорiк: – То там десь, як у книжках пишуть… А у нас, хвалити Бога, пан був пан, а мужик сам по собi, як кожний чесний чоловiк. Це ж вони, що пишуть “мовою оголошення”. “Вибачте, що так Вам пишу. Хiба не подобається Вам оце, що пишу? I от пишу Вам про неї.

VI Зауважте, як пишуть молодi українськi письменники. Я зовсiм не роман пишу, а тiльки маленьку пiсню. Коли я буду вiдомий письменник, тодi я напишу велику драматичну поему: "Кiт у чоботях". . Вiн каже: "Коли я нарештi напишу картину?..& А нащадки запишуть, я вiрю.

Думаю: напишу все так, як було. Я прилаштувався кранівником, тому що ломом, кайлом чи лопатою не міг (пишу, згадав і серце закололо – рівно через сорок один рік). Я тобі напишу. Ще додав пошепки, що вони дуже бояться політичних – тих, що кудись пишуть. Всі пишуться росіянами.

Ану, кажіть, що знаєте і вмієте, а я собі запишу. Загалом вона нічогенька собі, але не така вже надзвичайна, як про це пишуть у хроніках. – Я напишу дисертацію і стверджу в ній, що відкриття належить тобі. –  Напишу всю правду, слово честі. Від того вступу до післямови, яку я зараз пишу, минуло вже двадцять років.

Значно більше я пишу про неї у «Центрально-східній ревізії». Що я, здається, розумію, що мав на увазі Ґомбрович, пишучи про запах сірки з темного – уявляєш? Як пишуть у вчених книжках, ми збилися з ніг. Я пишу про цей епізод на самому початку «Аве, Крайслер!», Мудреці вже нічого не пишуть – вони мовчать.

Пастухам по два трудодні пишуть.- На щоці Галини немов замерзла одна сльозинка.- Цього року в мами було мало трудоднів, то й хліба у нас не буде… Картопля є, капусти наквасимо, огірків, баклажанів, а хліба… – – Напишу,- якось невпевнено відповів. Привітів тобі ніхто не передавав, бо я нікому не казав, що пишу тобі.

Хай вони знають, що про робітничий клас не тільки в газетах пишуть. Тут роблять труби, і хоч я додам – особливі труби, для спеціальних замовлень, однаково це не прозвучить урочисто, бо труба є труба, навіть коли про неї пишуть вірші, вона лишається трубою. Що там пишуть? – Про тебе пишуть!

Тепер ось історію пишуть свої люди. Дрібнота летітиме зигзагами, чіпляючись за кожну виїмку, а велетні прогоготять громом, зірвуть за собою насип, опишуть в просторі стрімку лінію, мов бронебійні кулі. Ось пишуть, що українська нація ні на що не здатна, що кілька сторіч зайшло їй сонце і досі не прокинеться.