Євпраксія – Загребельний Павло
Може, росу, може, пахощі квітів. Добрі душі дерев, трав, вічна таємниця зеленого листя, спалахи квітів, пронизлива жадоба буття в кожному запахові, в кожній барві. Нахабні челядники, роздягання й покладання, важка книга в руках у Генріха.