Микола Олійник – Леся
— Леся глянула на Кобилян-ську, на її тонкі пальці, що якось, ніби самі по собі, за звичкою сплітали у віночок зірвані ромашки. … з ромашками… … — Багато-багато ромашок… … Не забула й ромашок. … Обіч дороги шелестіли перевиті берізкою та утикані волошками жита, а ромашки, мовби хмариночки, пливли попід житами.