Результати пошуку слова: Сміла
Ольга Кобилянська – Земля
Марійка не сміла про те знати; була б попросту впала в розпуку; вона була хоровита й передчасно постаріла, і коли вже була така його доля, що син мав прожити два чи три роки далеко від дому, то треба було вже піддатися неминучому й терпіти. … У панотця вимовлено їй службу, а додому не сміла показуватися.
Люко Дашвар – Мати все
Тепер вона могла би роздивитися його краще, та не сміла. … Ліда й поворухнутись не сміла. … Телевізор залишати?» Ліда не сміла говорити. … Нянька перелякано дивилася на скам’янілу хазяйку і поворухнутися не сміла. … Ліда жахнулася, похапливо смикнулася, подалася до матері, простягнула до неї руки, а торкнутися не сміла.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Може, знов мене забувши, удаєшся до брехні?» Одвернувшись, вийшов мовчки, бо вона мене смутила, Вслід гукнув: «Побачиш зараз, в кого пристрасть щира й сміла!» Бо хіба ж насправді в мене отака душа безсила, Щоб мені казала жінка мужньо братися до діла? … Повтори, що вже казав ти,- річ твоя хай буде сміла».