Результати пошуку слова: Тік-Так

Найшло в ту пору на Уельс чумне помір’я і вигубило майже половину людності, та ще багато мешканців з того переляку в чужі краї вивтікало, так що вся країна пустизною лежала. Рустіко, а що то таке випинається в тебе між ногами, що в мене немає? Я знаю, хто ви такі, знаю також добре, що тікати од вас – річ даремна.

Ганебно тікаючи, таке мізерне стало – лупи треба. А натягніть-но там нерви струною, щоб не втік так швидко, як той, учорашній! Хоч я й багато чого можу розповісти про Проект, а проте довго вагався, перш ніж сісти до письмового столу, бо усвідомлюю, що збільшую потік паперів, який і так уже вийшов з берегів.

Куля, видно, наскрізь пробила руку, і кров, розтікаючись, так струмила із розчепірених болем пальців, наче всі вони були поранені. — Так що ви з рідного села тікаєте?

Зустріч з Морозами Сутінки спускалися швидко, ніби змагаючись із старим Сірком, щоб не дати йому завидна дійти до зручного місця для ночівлі, не дати йому до темряви пройти становик і спуститися в якийсь розпадок, де б тік, такий бажаний для змучених мандрівників, благословенний струмочок чи ключ.

– Таки втік, – І чорний вершник знову плеснув бичем, оперезавши ураченого дяка з такою силою, що той аж підскочив, а тоді й помчав-таки на чотирьох; зрештою, йому цьому вчитися не було потреби, бо не раз у такий спосіб тікав, як пес, заскочений на шкоді.

Через якийсь час чути дзвін нічної сторожі на вежах Ватікану, ось долинули такі ж, глухіші, звуки – відгукнулись Квірінал, Капітолій… Надалі, й либонь довго, боятиметься людей, тікатиме від них, але це все ж таки воля, ніхто не зв’яже його рук, що так багато працювали й ще можуть працювати.

…за те, що приїхали, я безперестанку розважав їх то цікавим оповіданням про життя моє в столиці СанктПетербурзі, про акторників і танцівниць, то водив їх на тік або ще чимось таким звеселяв їх.

У ньому працюють Ковалі Щастя – брати-близнюки Майстер Тік і Майстер Так – кують людям щасливий час, хвилинки-щастинки-золотинки… Тік–так! Тік–так! Тік–так! Тік–так! Тік–так!

За панством побігли й жовніри; вони тікали в такому безладі, що біля Костянтинова завалили міст через Случ і у великій кількості потопилися в річці. Всіх таких втікачів турецькі комісари брали під свою оборону й висилали за Дунай, через що кількість задунайських запорожців одразу збільшилась.

Стосунки вже ніколи не будуть такими, як раніше, і, здається, Ліда сама переконала його в тому, від чого він так довго тікав. Стас скоса зиркав на тещу, думав про те, що, можливо, він був надто категоричним щодо неї і що Платон таки скотиняка, бо як надумав тікати, то хоча б записку матері залишив, щоб не побивалася.