ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат
Світло сусіднього будинку дало можливість трохи краще роздивитися спальню, і він побачив тінь силуету, далі гримнули вхідні двері, через протяг хряснули двері до бібліотеки, наступні – до вітальні, стукіт за стукотом, зачинилося вікно, і запала тиша. … Сонце світило йому в спину і відкидало поперед нього тінь.