Результати пошуку слова: Яро-Зелений
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1
Він очевидячки зберігався як скарб, той полатаний плащ, такий вицвілий, що темно-зелений колір годі було впізнати. … Зелений пагорб, темний гай. … Він згадав розповіді Більбо яро вежі на горах північніше від Тракту, неподалік від стійбища тролів, де тому довелося пережити свою першу справжню пригоду.
ДОРОФЄЄВА Н. В.; КОМАРИНСЬКА 3. М. – З історії грошей України
поділяються на 7-8 типів (з іменами Володимира, Святополка, Ярослава). … Монети князя Святополка з його портретом і гербовим знаком Монета князя Ярослава з образом св. … Купони мали такі кольори: 10000 карбованців – зелений, 20000 – фіолетовий, 50000 – коричневий, 100000 – темно-зелений. … – коричнево-зелений, розмір – 133×66 мм.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Ввесь зелений степ i синє кругле небо заливало промiння гарячого, золотого сонця. … Невеличкi хати, мiж котрими було багато мазанок, скрiзь розбiглися, як овечки, i яро одрiзнялись од зеленого степу чистими й бiлими стiнами. … Коло лелiї й оргинiї слався зелений барвiнок, застеляла грядки рута й м’ята.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Це дало йому встояти на ногах, тож почала поступово вимиватися йому з голови каламуть, розтали кола, веселий та зелений світ плюснув йому у вічі. … I його гойднула раптом хвиля незрозумілого презирства, незбагненного зла і ярості. … Всі з’юрмилися за його спиною, і сотник побачив, як яро поблискують у всіх очі.
Улас Самчук – Волинь
Сонце грiє, сосна пахне, килим зеленого жита стелиться вниз, сад квiтучий, луг зелений. … З трьох бокiв – полудневого, схiдного i пiвнiчного, замкнено воно, нiби клiщами, яром глибоким i тiльки iз заходу має сполучення з рiвниною. … Зелений їх лист вiдблискує променем. … В полудень на Зелений Дуб дiйшов.
ШКЛЯР Василь – Залишенець
Він був землисто-зелений. … Лісовики сходили яром не з боку Мельників (соромно було гайдамакам заходити впокореними до «столиці» Холодного Яру), а ближче сюди до Головківки. … Спересердя вони вхопили Варфоломія за руки, за ноги, жбурнули, наче пір’їну, під дзвіницю в зелений вогонь, що розгорявся з новою силою.
Остап Вишня – Мисливські усмішки
Яровизованi… … А он далі трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькі ямочки, і де-не-де між ямочками ніжнолегесенький по снігу «чирк». … Навеснi на його мiсцi молодий буде лист, зелений, вiн з вiтром розмовлятиме, хапатиме жилками своїми сонячний промiнь, пiд дощем купатиметься й росою умиватиметься.