Результати пошуку слова: будинок

Робить з ломачок будинок, кидає кашкет, щоб опiсля цiляти в нього “палюгою” – Будинок кооперативного банку не змiщав таку спусту народу, тому всi, що прийшли пiзнiше, опинилися за порогом i мусiли киснути пiд дощем. Треба i якийсь будинок прибудувати, i худобину прокормити та й жебраком вiчно не може людина бути.

Ждановська набережна, будинок 11, у дворі”. ПОКИНУТИЙ БУДИНОК Від берега каналу до найближчої купки дерев Лось і Гусєв ішли горілим бурим порохом, перестрибували через обвалені неширокі канали, обходили пересохлі ставки. В глибині його стояв будинок незвичайної і похмурої архітектури.

Будинок суду для цього – найбільш підходяще місце. Хіба ви вже забули будинок номер п’ятнадцять на Височанах? – Будинок вісім – це жовта вілла, куплена у держави в розстрочку письменником Яном Шимаком. Одшукую поглядом будинок вісім, пригадую, що це мусить бути жовта вілла з невеличкою вежею.

Це був потрісканий триповерховий будинок у старій частині міста. Отже, коли прибували пожежники, будинок уже був порожній. Вона примушувала порожній будинок волати від обурення, струшувати на пожежників тонку пилюгу провини, що набивалась їм у ніздрі, коли вони нишпорили в домі.

Біля гарного двоповерхового особняка № 28 з вивіскою: СРСР, РРФСР 2-Й БУДИНОК СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАРГУБСТРАХУ молодий чоловік зупинився, щоб прикурити у двірника, що сидів на камінній лаві при воротях. А будинок під баб старих забрали. мені дуже важко буде ввійти у власний будинок.

Ось, приміром, недалеко й ходити, в мого сусіди, в Марка Тихоновича, З дідапрадіда будинок мазали жовтою глиною; отож він і був такий, от і ми всі дивилися, бачили й знали, що він жовтий; коли це – диви!  Мій троюрідний братик, Василь Дмитрович, затіяв собі будинок на дванадцять покоїв та на двадцять вікон.

А цей будинок, що, ніби соняшник, повертався фасадом до сонця, цілих десять століть давав притулок їхньому роду. Надходив вечір, і будинок закривався сам собою, наче велетенська квітка, що згасає разом із сонцем. Далі стояв залитий сонцем високий рудий будинок у вікторіанському стилі.

Загориться будинок, i довго на всю вулицю йде дух. Будинок вилюднявся, розходились: двоє-троє залишилось. Бiля комуни проходять i тiнi минулого – черницi чорнi (тепер живуть невiдомо де, а в манастирi церква й дитячий будинок). Комуна живе так: о 4 годинi вдень, як курчата пiд квочку, в будинок, до себе.

Доки його мрія здійсниться, будівельний майданчик, який щоразу, коли повз нього проїжджає, надає Жаковій мрії міцнішої, ніж лише уява, основи, згорнуть — будинок, який там зводять, уже наполовину готовий. Узимку воно нагадувало гуашне малярство, влітку будинок потопав у зелені, восени брався густим багрянцем.

Будинок сповнював запах вогкості та гниття, так наче вікно було залишене відчиненим, аби привабити всіх привидів сходу Європи. Вода сочилася з-поміж дощок даху так, наче будинок насправді був печерою. Тоді він пішов у будинок. «Запитай її, чи можемо ми побачити той будинок», –