Результати пошуку слова: дзвін

І тому сьогодні я не міг зрозуміти маминої переміни, неприхильності, навіть ворожості до дзвіничної ікони. А дзвін теленькав і теленькав. Вона бігла на дзвіницю рятувати сина, який бозна-чого… Існував звичай: кожний, хто переступав ворота цвинтаря, вдаряв два-три рази у дзвін.

дзвінки́й – прикметник відмінок однина множина чол.

дзвінкі́ший – прикметник, вищий ступінь відмінок однина множина чол.

дзвінко́вий – прикметник відмінок однина множина чол.

дзвіно́к – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний дзвіно́к дзвінки́ родовий дзвінка́ дзвінкі́в давальний дзвінку́, дзвінко́ві дзвінка́м знахідний дзвіно́к дзвінки́ орудний дзвінко́м дзвінка́ми місцевий на/у дзвінку́, дзвінко́ві на/у дзвінка́х кличний дзвінку́* дзвінки́*

дзвінча́стий – прикметник відмінок однина множина чол.

…дзвіно́чкові дзвіно́чкам знахідний дзвіно́чок дзвіно́чки орудний дзвіно́чком дзвіно́чками місцевий на/у дзвіно́чку, дзвіно́чкові на/у дзвіно́чках кличний дзвіно́чку* дзвіно́чки*

– Та від Дзвінки. – Дзвінко, це ти? сказала Дзвінка. пояснила Дзвінка. Геніально, Дзвіночко! пояснила Дзвінка. У бінокль він чітко бачив Дзвінку Донцову – внучату племінницю знаменитого націоналіста і провідну українську шпигунку – і якогось незнайомого парубка, що бігли до його схованки.

дзвіни́ця – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний дзвіни́ця дзвіни́ці родовий дзвіни́ці дзвіни́ць давальний дзвіни́ці дзвіни́цям знахідний дзвіни́цю дзвіни́ці орудний дзвіни́цею дзвіни́цями місцевий на/у дзвіни́ці на/у дзвіни́цях кличний дзвіни́це* дзвіни́ці*