У неї вже руки посохли од працi, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости господи, з голоду… I вона совала йому перед очi сухi i чорнi, немов залiзнi, руки, голi до самого лiктя. Хати вже були обдертi, розбитi, переповненi пилом, як димом, що простягав рукиза вiкна на холод.
Кіт встав, засунувруки в кишені штанів. Освальдо звівруки догори: – Він розплутувавмотузки вже хвилин десять, і йому майже вдалося звільнитируки, зв‘язаніза спиною. Обидві руки вирвалися з пут. Все тіло промокло від поту, його трясло, як у лихоманці, пістолет вислизавзруки.
Взяла кораблик бархатовий, Спідницю і карсет шовковий І начепила ланцюжок; Червоні чоботи обула, Та і запаски не забула, А в рукиз вибійки платок. А послі зарукивзялися, Прямцем до пекла поплелися, Пішли на прощу до чортяк. Низсказав, обнявшись Со Евріалом-земляком, І, заруки любенько взявшись, До ратуші пішли тишком.
– Рудих близнят… Усміхнені, у білих сукенках, вони йдуть, побравшись заруки, Двірцевою алеєю. Дон Лотаріо тинявся покоями, заклавширукиза спину, й нудився. Потім запалив сигарету й, затиснувши її в губах, лежав так, заклавширукиза голову. Поминав закоханих, що трималися заруки.
Чоловік безпорадно опустив руки. Він не встиг і зойкнути, як уже покотився по траві, а чиїсь руки боляче затисли йому рота. Наблизився і поклав руки їй на плечі. Зіщулившись, дівчина намагалась нагріти руки гарячою склянкою з чаєм. Дужі руки підняли його зземлі, і він полинув угору. Тримаючись заруки, троє друзівзнялися в повітря.
Прийміть з рук у руки. Льотчик відсахнувся, підняв руки до пов’язки. Радість світилася в його очах, але він узяв себе в руки, затамував порив. Намацав грань гострого каменя, почав перетирати шкерт, що зв’язувавруки. Боцман нахилився, взяв на руки одного хлопчика. Боцман глянув зазвичкою на кисть руки, –
Там, я чула, пан Жовковський Згинув од шаблюки, І досталось його тіло Татарюзі в руки. Ти ще й не родилась, Як звізда твоя на грішних Із небес дивилась, І хоч материнські муки Ще в зачаттізнала, Та до нас пречисті рукиЗ неба простирала. І не хвиля на Босфорі Мармури змиває, Чадра чадру зустрічає, Заруки хапає.
Та я з досади і руки на себе накладу. Як оком змигнути, його руки, ноги, поперек і шию обхопили сталеві обручі. – Візьміть себе в руки! Знання про хижацтво притаманне кожному організмові як руки, ноги, голова, та важить більше. Руки облягали замшеві рукавиці від Л. – Було б зруки, –
Через його руки переходили тисячі. Та в цю мить дістав так кулаком межи очи, що знову впав на землю, і ніж випав йому зруки. Він приступив до неї, узяв її за обі руки, і каже: — Зараз кинулися на него, одоліли і звязалимотузомзаруки і ноги. Кожня держала змерзліруки під фартушиною.