Результати пошуку слова: радiсть

Надворi була така розкiш, така тиха радiсть, що старий нахилився й почав рвать резеду, левкої, барвiнок; його старi пальцi стулили букетики, i, закравшись до дочок, вiн кинув на їх тими букетиками. Дашкович приглядавсь до неї, i якась радiсть все бiльше та бiльше наливала його серце.

Масмо ще радiсть: Всевишнiй спустив додатковi вказiвки – замiсть кожноу тварi по парi тепер наказано брати по сiм пар чистих i по парi нечистих. Примiром, учора вiн спровокував екiпаж та пасажирiв на передчасну радiсть. Радiсть змiнилася на воiстину звiрячу лють. I велика радiсть буде в народi i свято на вулицi.

Там вiтер вiє в мiжгiр’ях, напоєний дроком i полинами, там молодiють кущi, як свiжi дiвчата, там сонце бродить помiж камiнням, мiняючи бистро сум тiней на радiсть блиску, там бачиш, як море грав вогнями i розмовляє десь в глибинi, а далi стелить шовковi поли своєї одежi до самого неба.

Коли вилiзає з землi всяка рослиночка, ото менi радiсть,- любила проказувати вона. Високий, чистий дзвiн коси передвiщав менi радiсть i втiху – косовицю. Ой коли б хто знав, яка то радiсть, коли вмирають прабаби, особливо зимою, в стареньких хатах! Я художник, пробачте, i уява завжди складала мою радiсть i моє прокляття.

З старої сахаркi зроблять гуральню, ще й дiм для себе збудує Льольо, щоб вiн тобi луснув на радiсть. Се була велика радiсть. Iз уст в уста, од хати в хату, з села в село – котилась радiсть: будуть землю дiлити. Лиха радiсть наливає Хомине серце.

Але яка радiсть розтинає вашi груди! я вистрелив, i-о, радiсть! Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст – 6 сантиметрiв. Хай живе молода радiсть i радiсна молодь!

Тому для мене стати до верстата – це радiсть, а не зобов’язання. Вiд її очей годi було вiдвести погляд – гармонiя i тиха радiсть свiтилися в них. – потер нiс, радiсть аж переливалася через край. Не знав, що це така велика радiсть – щиро й без жодних умов вибачити людинi i попросити подумки вибачення навзаєм.

Радiсть Андрiєва була така велика, що вiн навiть не звернув уваги на останнi капiтановi слова. Зал аж трiщав од поранених, яким хотiлося роздiлити радiсть свого брата-фронтовика. Бо це було б однаково, що поєднати волю й неволю, найбiльшу радiсть ї найбiльший смуток у свiтi.

Слухай: i ти ж колись був молодим, i ти ж мав коли-небудь радiсть i горе. Назар Не то що недобре, та не тепер згадувать об чiм-небудь недобрiм, коли на серцi така радiсть. (Обнимаются й целуются.) Назар О, моя радiсть, мiй сон чарiвний!

не раз мара давньої нужди затруювала йому найбiльшу радiсть, досипала горечi-полину в солодкi напої багатства i збитку. А споминки йдуть безпереривним рядом, насувають йому образи минулих лiт, не питаючи, чи радiсть по них остає в серцi, чи жаль i горе.