Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп–краном чи шляхом роз’єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, —
Говорять голосно, сміються сардонічно, спускають воду в туалеті, наче зривають стоп–кран. А цей народ їде, як у товарняку, нужденний, задурений, принижений і забитий, щось жує, визирає з вікон, ремствує, а й не подумає зірвати стоп–кран, або хоч пробратися по вагонах, подивитися — що там за машиніст?
Він вам правильно казав, що треба потягти за ручку стоп–крана, але брехав, буцімто апарат не діє. При цьому обидва тримали руки на держаку стопкрана, і хто його знає, як це трапилось, але вони його смикнули, і поїзд зупинився. Залізничне управління має дуже дивні пломби на стоп–кранах.
Мабуть, варто розповісти історію з краном. Так би мовити, від поезії криниць до комфорту сяйливих кранів. До крана не має жодного відношення. І не в премії справа, а в тому, що Токовий чіпляється тобі до ніг, висить на тобі стопудовою гирею і знову не даватиме йти вперед.