Результати пошуку слова: Дурник

дурникува́в дурникува́ли жін. дурникува́ла сер. дурникува́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник дурникува́вши

ЗОЛОТА ГУСКА У одного чоловіка було три сини – два розумні, а третього прозвали дурником, зневажали його, висміювали і кривдили при всякій нагоді. Вони сіли, і коли дурник вийняв сніданок, то побачив, що в руках у нього прегарний смачний пиріг, а замість кислого пива – добре вино.

дурникува́то – прислiвник незмінювана словникова одиниця

Женити нашого дурника Платосика! Золотом закидає, увесь світ пообіцяє, обкрутить розмовами своїми звабливими, тільки би дурникові добре було. Нема їй часу за дурниками спостерігати, їй ще б устигнути до дванадцятої кавун розтовкти га шампанським залити. «На дурника не схожий, —

Тебе, дурника, шукав… Отож узявся я сьогоднi рушницю свою чистить. Потiм глядь – набоїв майже половини нема (вони ж у мене, дурнику, пiдрахованi). Як дурники! Смiється неприродним дурникуватим смiхом, кричить, усiх перебиває, нiкому слова не дає сказати. I, удаючи з себе дурника, я заклiпав очима й сказав: –

Де ж цей дурник Меррі? Дурник! Дурнику, зніми Перстень! – Але бідний старий Фродо, дурник, мусив був би знати, що прохати зовсім не треба.

І нагороду обіцяв, три тисячі, то й збіглося трохи шаленців, мандрівних лицарів, навіть один пастушок, відомий в околиці дурник, земля йому пухом. Дурнику, — Місцеві дурники вдавали добре поінформованих.

Квартирував у доморощених українських панків, муштруючи в науках за щоденну пляшку молока їх дурника сина. Гадає, на дурника потрапив. З виразу обличчя, манери триматися й розмовляти хотілось зробити висновок: зносок інтелігента і дурник. Та інтелігент-дурник, виходець з інтелігентів, –

– І дурник поручник Дуб додав: – Був колись у Карлінських казармах обер-лейтенант Голуб, та такий уже вчений, що всі в роті вважали його дурником, бо він через ту свою вченість не навчився лаяти солдатів і все на світі розглядав з наукових позицій.