Результати пошуку слова: Пшоно

пшоно́ – іменник середнього роду відмінок однина множина називний пшоно́ родовий пшона́ давальний пшону́ знахідний пшоно́ орудний пшоно́м місцевий на/у пшоні́ кличний пшоно́*

Розкрив сховок, викладений соломою; вийняв пшоно в клунку, обкутаному старою цератою, що краями злипалась. Дідок мав крупу і мішок лузги, а Катранник – два мішки лузги і пшоно. Зараз пшоно зварю. Їх тепер і пшоном не вернеш.

Бовдюг, як найстарший, вийняв запасну ложку, витер її об ворчик із пшоном, передав Оксенові. На його вусах зависло розварене пшоно, тремтить, як росиночки. Біля контори — підводи, навантажені салом, пшоном, сіллю, борошном.

Узяла миску, щоб змити пшоно, насипала його туди, стала наливати води, а Ївга каже: «Здоров, Зіньку!..» Миску додолу — вода полилась, пшоно з черепками розкочилось.

жени́ти), і́грашок, копійо́к, пшоно́ (пор. 1, 2 пшоно́ §

Як і сподівався Арсен, Сірко дозволив набрати охочих для походу на Правобережжя, наказавши за рахунок запорозької казни спорядити загін порохом, сухарями, пшоном, салом і сушеною рибою. До заходу сонця вони одержали у зброярці порох і олово, в гамазеях – пшоно, сало, сухарі, рибу і сіль.

I ви прекрасно знатимете, почiм тепер вiвсяна крупа i пшоно, i що ваш Джек за один мiсяць з’їдає мiнiмум четверик коней. Розумiється, що ви на полювання берете з собою казанок, кухоль, ложку, нiж, виделку, сiль, перець, лавровий лист, сиру картоплю, пшоно, моркву, петрушку, топiрець (дрова рубати) i брусок (топiрця гострити).

Тільки пшоно розпарилося трохи, а тут команда: “В паход становісь!”. Так ми йшли і на ходу сьорбали із солдатських казанків гарячу воду та хрупали гаряче, але тверде, як шріт, пшоно.

Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси. Якби хоч стрельнуть, хоч пшоном, хоч сіллю.

Саме тому й забуруніла й забулькала в її горщику вода, а пшоно почало варитися, саме те пшоно, яке недавно, доки не здерли з нього захисних кожушків луски, також ховало в собі вічну таїну знаку.