Псалтир (на українській мові)

Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. ^3 Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. ^26 Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.

Козиряти

козиря́ти1 – дієслово недоконаного виду (ходити з козиря; хвалитися чимось) Інфінітив козиря́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа козиря́ймо 2 особа козиря́й козиря́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа козиря́тиму козиря́тимемо, козиря…

Біблія – Новий Заповіт

12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем. 8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Так і не вийшов похвалитися обновою. чого там хвалитися, — Ось комусь із знайомих похвалитися — це можна. Надіюсь, весело було б нашій землі таким урожаєм похвалитися. Варивон здивовано подивився на Дмитра: ніколи досі не любив хвалитися наперед. Бачу, хвалитися умієте.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Та ще пiдожди хвалитися… що ще посередник скаже". – Прiська на другий день раненько пiшла похвалитися Карповi своєю пригодою. Грицько почав розказувати, як вiн у мiстi побачив Ззгнибiду, як з ним таки добре пiдпили i почали хвалитися своїми вдачами i невдачами. I навiщо б було хвалитися?

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

А язик же слов’янський правдою божою основан, збудован і огорожен єсть, у латинськім же тільки лжа, поганська хитрість і фарисейство сидить, почиває і обпадає!» Але хто ж ще в Рогатині міг похвалитися тим, що поклав на всю науку для своєї дитини одну, а тоді аж шість свиней вгодованих?

Біблія – Старий заповіт

35 І промовте: Спаси нас, о Боже спасіння нашого, і збери нас, і нас урятуй від народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою! 3 Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

це, либонь, чи не вперше вона почала хвалитися своїми зарібками, і від того було якось неприємно, ніби він її до того змушував — виставлятися всіма своїми цнотами нараз, зокрема й тими, якими сама не аж надто дорожилася, вважаючи їх за щось для себе звичайне, —