Skip to content Йонька ніби погодився, але ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п'явка, часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні ходили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря. …
Отак пасеш?» Та батогом, по ногах, по ногах, так п'явками й беруться.