| обу́ритися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розгніватися) | ||
| Інфінітив | обу́ритися, обу́ритись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обу́рмося, обу́рмось | |
| 2 особа | обу́рся | обу́ртеся, обу́ртесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обу́рюся, обу́рюсь | обу́римося, обу́римось, обу́римся |
| 2 особа | обу́ришся | обу́ритеся, обу́ритесь |
| 3 особа | обу́риться | обу́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обу́рився, обу́ривсь | обу́рилися, обу́рились |
| жін.р. | обу́рилася, обу́рилась | |
| сер.р. | обу́рилося, обу́рилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обу́рившись | ||