| осму́чуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | осму́чуватися, осму́чуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | осму́чуймося, осму́чуймось | |
| 2 особа | осму́чуйся, осму́чуйсь | осму́чуйтеся, осму́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осму́чуватимуся, осму́чуватимусь | осму́чуватимемося, осму́чуватимемось, осму́чуватимемся |
| 2 особа | осму́чуватимешся | осму́чуватиметеся, осму́чуватиметесь |
| 3 особа | осму́чуватиметься | осму́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | осму́чуюся, осму́чуюсь | осму́чуємося, осму́чуємось, осму́чуємся |
| 2 особа | осму́чуєшся | осму́чуєтеся, осму́чуєтесь |
| 3 особа | осму́чується | осму́чуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| осму́чуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | осму́чувався, осму́чувавсь | осму́чувалися, осму́чувались |
| жін. р. | осму́чувалася, осму́чувалась | |
| сер. р. | осму́чувалося, осму́чувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| осму́чувавшись | ||