АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
– Тільки вважай на себе, бо до пори знищишся. … І щось з їхнього вистукування ніби підцьковувало: «Сконаєш до часу. … Я побачив себе в потаємному закутку між парканом і оборогом, де я до часу виростав і жив подумки інакше, ніж усі ті, кого я знав. … Та не до часу йому було. … А може, серед мешканців містечка були люди, які насміхалися над його пристрастю, і він до пори стримував себе, сподіваючись точніше переконатися, що я чужий.