Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment І хурщики зодягали шапки та журно хитали головами: був, мовляв, чоловік—нема чоловіка. … Вряди-годи по верхів’ях дубів пролітав вітер, листя журно шелестіло, ніби там угорі ішла тиха змова проти людей, що нівечили пилками та сокирами тіла могутніх дерев.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment Чогось їй було сумно, чогось було журно.
ВОВЧОК Марко – Три долi Posted on by / 0 Comment – пита вiн, та чудно менi те, що пита вiн нi весело, нi журно, наче за хлiбсiль подяку складає.
Олександр Довженко – Україна в огні Posted on by / 0 Comment сказала вона журно і строго і поцілувала Василя в щоку коротким холодним, немов дитячим, поцілунком.
Остап Вишня – Мисливські усмішки Posted on by / 0 Comment Нам з приятелем хотiлося спiвати ще й у вагонi, але на бойовi й героїчнi пiснi в нас не вистачало вже в голосах металу, i спромоглися ми тiльки на журно-мiнорне: Думи мої, думи мої, Лихо менi з вами.
РОМАНЧУК Олег – Право на істину Posted on by / 0 Comment Журно квилили білосніжні чайки, немов передчуваючи небезпеку, що нависла над непокірним сусідом могутнього Риму.
