Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
Не з горя плакала вона та не з того незнаття, що раніше гризло її, а з радощів, що ними вщерть повна була її душа: вона тепер знала, що дитина її здорова, а люди, що прийняли її, — … в неї тілько й радощів на світі було, що дитина, а й того Бог позбавив! … Старий Яким не тямився з радости, тішучись цим Марковим висловом: —