Результати пошуку слова: Сказати

Та земля пролягала аж до виднокола, над нею зависло червонясте сяйво, навіть годі сказати, яке – денне чи нічне: небо – без сонця, місяця, зірок – висіло зверху велетенським шатром, а над темно-коричневою межею неба й землі тяглася вузькою довгою смужкою, як після тайфуну, дивовижно жовта, наче полум’я хмара.

чи вважав, що вода краще змиває гріхи, ніж земля, цього вже я не можу сказати. Хоч загалом, можна сказати, воли жили зла-гідно. –  Аби ти знав Джудіт, ти б зрозумів, що це дуже легко сказати, та важко зробити.  Я не побоюся сказати правду про тебе, Непосидо, так само як і про кого завгодно, хоч би хто він був.

Купити то воно легко сказати, але купля та не з маком дається. Хм… Легко сказати: двiстi п’ятдесят карбованцiв. Самi, можна сказати, найкращi: золотi, зеленi та бiлi ренети. Нiчого сказати, але нiякого з них толку. По правдi сказати, нема сьогоднi за двiстi рублiв десятини.

Потім умить, хитнувшись увесь угору, підпирає тіло палицею, роззявлює рота, зараз же закриває, наче задихавшись тим, що має сказати, знову розкриває й видихає вниз у злегка підняте догори м’ясисте, червоно-буре, лобате лице: — І треба сказати, що мої старання намарне не пішли.

Ну, як вам сказати, Октавіане… Якщо хочеш у темпі випити, то це краще за все зробити на площі Сен-Огюстен, якщо закусити, то на бульварі Курсель, а якщо і випити й закусити, то, звичайно, в Булонському лісі чи на набережній Сени. Треба сказати, що це ваша творча удача.  Ви хотіли сказати, ваша програмна… –

А коли сказати, що я можу бути автором тiльки одного твору, який хочу написати через багато рокiв i до якого я дiйду, очевидно, через етюди, то це вже буде рiшуче все! – А я вам хочу ще сказати. quot; I, треба щиро сказати, друге видання Ленiна – & Як голова нiчого не дозволяю, а як товариш прошу вас сказати.

Вдячні Барионові за порятунок кріоніди згодом запитували його, що він хотів сказати своїми жестами страшному електрицареві. Король чекав біля зорельоту, оскільки Антропос пообіцяв сказати, де ключик, аж коли опиниться на борту. Це ти хочеш сказати, ваша милість!  Отже… Що це я хотів сказати?

Сказати правду, ці розважливі люди виявляють страшний деспотизм. Треба сказати, що вісімдесятирічний вер’єрський кюре, який завдяки живлющому повітрю цього гірського краю зберіг залізне здоров’я і непохитну вдачу,— мав право повсякчасно відвідувати в’язницю, лікарню ї навіть притулів для бідних.

– Що ви хочете цим сказати? – Що хочу сказати? – Цього вам сказати не можу, бо цього ніхто не відважився повторити. То був літній добродушний чоловік, який, допитуючи колись відомого вбивцю Валеша, ні разу не забув сказати йому: "Сідайте, будь ласка, пане Валеш, тут якраз є один вільний стілець".

Я не міг їм сказати, що мамі, певно, було потрібно бодай зрідка скупати свою душу в урочистому церковному слові, а вечорами — в молитві, у безконечному шелестінні слів; у розмові з Богом, з іконами мої мама знаходили умиротворення і спокій; молитви, як чисті води, омивали жінку від денних прогрішень, очищали від суєти.