II Дiждали панночки, приїхала… I що жто за хороша з лиця була! до танцiв тож. XXVI Сиджу сама у дiвочiй; сумно, тиша така… Отожиття моє буде! Та плаче жто так, – – гримнув на москаля, ажтой свистати перестав. Хоч i з бiдою, хоч i з лихом, а таке жто любе, таке благодатне!
А навіщо жто я вам так пильно потрібен? Атож. Атож! Він собі чавкає, а сонце не стоїть, котиться наниз; йому жтого тілько й треба аби мерщій до вечері. На жтобі двадцять п’ять карбованців на свиней, та хоч і їхать. Тож регоче і закликає його у хату. Хтож не знає такого хазяїна… Всі знають. Атож!
Гелена Чому жто так? Не ти найнещасливіша у світі, тож не суди нещасних. Кассандра Та що жтобі з мого пророкування. Кассандра (теж над брамою) Ні, ні… се не пожежа… Поліксена Що жто? Отож пряди й не пророкуй. А можеж, то і правда, що врятують вони нам Трою? Можеж, то і правда?
Ви жтоді сміялися з моїх віршів! Про першого й забуває одразу, а другого починає “істязати” й ставить йому “коляку”, ажтой благає: “Поставте три — в мене отець сирота… отець сирота… отець сирота…”). Таж Інна й Поля тежтоді були гімназистки. А чого жтоді я не почув, як Наталка вмерла?
Ажтодi отримав удар по головi. Тож написала оповідання без іменників. П’ятниця, 19:00 Ажтоді підійшов замовник. – Та у полі… Я жтоді до вас дзвонив з мобільника. – А хтожто є? – О де жто є оті ключі? Тож i мусимо цiлий вiк мафiозити. Ажтоді вони знов поринули у глибини сексу.
Але кого жто він розуміє під «корявими»? Що жтоді? Що жтоді: – Хвильовий зійшовся з Воронським в тому пункті, де останній приймає марксизм, але це зовсім не значить, що ці два прізвища можнаототожнювати. – Яка жто радянізація, коли «цитадель» проповідує «ідеологічну непу». «
Та скари жто мене господи, що нi! Що жто, не привiтаєтеся зо старим знайомим? Але ж скари жто мене господи! Та парубки, а хтож би. Хоч то нiби урядова тайна, але що вже робити, скажутобi. (З притиском.) Власне сумлiння кажетобi, що ти невинний? Кажутобi, що менi зовсiм добре.