Результати пошуку слова: Хвалити

несхвали́тися – дієслово доконаного виду (сильно хвалити) Інфінітив несхвали́тися, несхвали́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа несхвалі́мося, несхвалі́мось, несхвалі́мся 2 особа несхвали́ся, несхвали́сь несхвалі…

А я, хвалити Бога, іще маю дві ноги, аби піти і не слухати безглуздих натяків і безпідставних підозр. Англійську, хвалити Бога, не забув – ти видатна вчителька. Ви у фаворі, як ніколи, хвалити Бога. Хвалити Бога, ви знайшли компроміс – податки платите.

Хвалити бога, коли ще трапиться добре місце; а як же сидітимуть на бурку! – Наші діти молоді, а ми, хвалити бога, люди досвідні, вже підтоптались на віку. –  Та доволі, хвалити бога, але ж і тими шляхами не кіньми ж будемо ганяти! Ганя була ладна й похвалитись тим, що вона дуже цінувала, й повела їх на подвір’я.

От у мене й гроші є, худоба, хвалити Бога, жива; так то діється в світі, так дивно, — Одпочили ми без нього трохи, хвалити Бога; аж ось серед ночі (ми вже спати полягали) приїздить він, ломиться в двері та кричить.

Думав жити, любитися Та бога хвалити! Думав жити, поживати Та бога хвалити, А довелося на чужині Тілько сльози лити! ____________________ Жить би, жить, хвалити бога, Кохатися в дітях, Так же ні: самому треба Себе одурити, Оженитися старому На такій дитині!

козиря́ти1 – дієслово недоконаного виду (ходити з козиря; хвалитися чимось) Інфінітив козиря́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа козиря́ймо 2 особа козиря́й козиря́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа козиря́тиму козиря́тимемо, козиря…

Треба завважити, що господар мій був повітовий учитель російської історії і любив похвалитися своїми знаннями, особливо перед нашим братчиком — ученим. Не знаю, чому, але я не сподівався почути від нього, як це звичайно буває, його безрадісну історію, і, хвалити Бога, я не зовсім помилився.

Тепер зділай милость, прислухайся, що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити? – А ось що я зроблю, Василечку: коли мої старі будуть тебе хвалити, то я пов’яжу на голову червону скин-дячку і коси покладу; коли ж, не дай боже, що ні, то пов’яжу чорну стрічку, без кіс.

–  Хвалити бога, значить, він не винен!  –  Хвалити бога, справді скінчилася, – Хвалити бога, ще легко відбувся.

–  Хвалити Бога! Ну, хвалити Бога! І хвалити Бога! З чистого зухвальства мустангер відмовився від сідла та стремен, які стали б йому тепер у великій пригоді, але тоді він не міг би похвалитися тим, що приборкав несідланого мустанга, –