Skip to content – Он там попереду й праворуч, бачиш, велика синя пляма – це Чорне море. …
Хоч би небо як небо, а то й воно чорне, ніби сажею вимазане. …
І ще біля нас тече Дніпро, в Чорне море впадає. …
– Так, так, Чорне море, Крим, Ялта, – …
І ніби день, бо сонце палахкотить у небі, і ніби ніч, бо небо чорне і всіяне зорями. В чорне хутро заповита, вийшла дівчина з печер, Гірко плачучи, спинилась, стогін на вустах завмер. …
Стисши діву, вбрану в чорне, побивався довго він. …
О ти, серце, чорне серце! …
Коні й люди, вбрані в чорне, йшли над прірвою помалу, Кожен пасмами волосся вкутав голову оспалу. З рiчки йшов дух – може, татарський, задвiстiлiтпозаднiй, може, з баговиння, i рiчка була далека в своїй глибинi, вона з Днiпра в Чорне море бiгла, думалось, що й вона морськими синiми бурями дихає, казали – Комарiвка над баговинням замислилась, так: вечори ходили по Комарiвцi – сiрi, тихi – i далi – далi… 