Результати пошуку слова: дзьоб

дзьоба́тий – прикметник відмінок однина множина чол.

дзьоба́стий – прикметник відмінок однина множина чол.

дзьоб – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний дзьоб дзьо́би родовий дзьо́ба дзьо́бів давальний дзьо́бу, дзьо́бові дзьо́бам знахідний дзьоб дзьо́би орудний дзьо́бом дзьо́бами місцевий на/у дзьо́бі на/у дзьо́бах кличний дзьо́бе* дзьо́би*

дзьобоподі́бний – прикметник відмінок однина множина чол.

–  Так точно, відоме… Хочу вас повести на висоту Чайчин дзьоб сопками, гірськими оленячими стежками, куди німцям, хоч вони й гірські єгері, повік не добратися. –  Висота Чайчин дзьоб!  Так до нього рукою подати, до цього Чайчиного дзьоба!  Пройшли декілька кроків убік, туди, де нависала козирком вершина Чайчиного дзьоба.

в нього борода, наче дзьоб у дрозда! Голубки покрутили голівками і – дзьоб, дзьоб, дзьоб, дзьоб, а решта пташок за ними – дзьоб, дзьоб, дзьоб, дзьоб, і кожну ядерну зернину кидають у миску. Птах сів на дерево і тільки–но зірвав дзьобом яблуко, як хлопець пустив у нього стрілу.