Результати пошуку слова: дзьоб

Він спустився під сосонку і дзьобиком став знімати торішнє жовте сухе листя, наколоте на голочки. Пташки дзьобами почали торсати дверцята, намагаючись збити золотого гачка. Але не встигла Коноплянка розкрити дзьоба, як почувся кволий пташиний голос,- він лунав з великої клітки, вкритої чорною тканиною: –

Вслуховувавсь у цей химерний концерт крапель, деякі вдаряли об воду, а деякі дзьобали камінь. З туфель витиналися гострі кігті, а замість носа був грубо загнутий дзьоб. Цього разу він зірвав із неї сорочку, роздерши її пазурами, і вдарив дзьобом їй під серце. Правда, понатикали вже в ті дзьоби сякої-такої їжі, –

Голівка птаха відносно маленька, такими ж маленькими були й очі, розташовані біля дзьоба. Це була різновидність поширених в Єгипті нільських ластівок з чорним дзьобом, сірою гострокінцевою голівкою, з очима, оточеними білими цятками, з сіруватими крилами, спинкою і хвостом, з білими черевцем і шийкою, з червоними лапками.

Здавалося, зимородок пестить крильми обдерте й подовбане дзьобами обличчя, щоки, чоло. Рудуваті волоклюї, пташки, які звичайно бігають туди-сюди по спинах у тварин і живуть із того, що видзьобують із складок на їхній задубілій шкурі всіляких шкідливих комах, тепер із пронизливим криком пурхали під брудним дощем.

Вгорі під кручею цілі хмари морських птахів, переважно різні породи перетинчастолапих із довгими тонкими і загостреними дзьобами; усіх отих крикливих пернатих мало лякала присутність людей, котрі напевне вперше порушили їхню самотність. одну зграю птахів, що мирно дзьобали ягоди ялівцю.

Він мав тонкі ніздрі, горбатий, наче дзьоб хижака, ніс, шпакувату бороду, підстрижену за Йєменським звичаєм у формі зрізаного конуса. Було тихо й пустинно, лише пальмове віття шурхотіло й ляскало вгорі, неначебто клапали дзьобами великі птахи.

У північних німців є сага, в якій розповідається про велетенського лебедя, котрий плаває по морю, тримаючи у дзьобі кільце. Спорідненість долі з душею засвідчує один із варіантів цієї казки: доля багатого брата птахом прилітає на поле бідного і обдзьобує там колоски, що й спричиняє неврожай.

чомусь той кулемет уявляється мені хижою птахою, що дзьобом націлилась на згорблених на підводах людей. Мені, правду кажучи, баглося в ліс під тінь дубів, але Гафія провадила нас у відкрите поле; вона тюпала попереду, вперто дзьобаючи палицею стерню. Уявляєте: подзьобана, зранена кулями біла стіна…

Кільце пружної шкіри біля початку рук розтяглося, і з нього виглядав темнобурий попугаячий дзьоб – великий, твердий, гострий, здатний пробити до мозку голову навіть крупної риби. Трохи зігнутий, з горбочком ніс через відсутність вусів здавався крючкуватим, як дзьоб хижого птаха.

Він дивиться на життя, як півень на тік: можна дзьобнути зернинку на дурничку — добре. Ворон лежав грудьми вниз, розпластавши крила; голівка його з гострим самшитовим дзьобиком була відкинута набік, і дзьобик то закривався, то відкривався. І будуть літати залізні птиці і залізними дзьобами клюватимуть золоте зерно.