| дзьоба́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дзьоба́тий | дзьоба́та | дзьоба́те | дзьоба́ті |
| родовий | дзьоба́того | дзьоба́тої | дзьоба́того | дзьоба́тих |
| давальний | дзьоба́тому | дзьоба́тій | дзьоба́тому | дзьоба́тим |
| знахідний | дзьоба́тий, дзьоба́того | дзьоба́ту | дзьоба́те | дзьоба́ті, дзьоба́тих |
| орудний | дзьоба́тим | дзьоба́тою | дзьоба́тим | дзьоба́тими |
| місцевий | на/у дзьоба́тому, дзьоба́тім | на/у дзьоба́тій | на/у дзьоба́тому, дзьоба́тім | на/у дзьоба́тих |
| [рідко] | ||||