АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів

Зрештою, найголовнішим здавалося те, що вусань кілька разів недобре зиркнув на Пепу (той боковим зором бачив усе) і якимось гугняво-перестудженим голосом покликав: “Ти!”.