Результати пошуку слова: Дуро-нур

…знахідний Дуро́-Ну́р орудний Дуро́-Ну́ром місцевий на/у Дуро́-Ну́рі, по Дуро́-Ну́ру кличний Дуро́-Ну́ре*

Гадала, що познущалася над самим лиш цим незграбним бовдуром, але забула про всюдисущі очі гарему. Що сам цей понурий чоловік із замотаною, мов попівське немовля, головою! Чотири візири мали тюрбани низькі, широкі, із золотими шнурками довкола верхнього рубця.

А це майже завжди ознака дурощів. Чи була тоді любов у тому темному і понурому столітті? Пікассо Професор Адальберт Шнурре любив точність. Професор Шнурре заплющив очі. Адальберт Шнурре засміявся: – –  То швидше загортай мене в ведмедно, бо я й ще чогось запрагну в дурощах своїх!

засмiялася, переповнена шумовинням сил, як бутель молодого вина: “Я все можу!” Дурочка, вже тодi мала би добачити, що вiн не партнер, – i вперше бачить на його обличчi понуро навовкулачений вираз: є таке дiло, визнає неохоче, нiби змушений звiрятися зi старанно укритого фiзичного ганджу, –

Від дурості. — Нур польтавка! Чи хоч трохи порозумнішають люди, чи так уже й спустіють у дурощах і в злі, як оце ви?

У садку, зануривши лице в прохолодне ґроно бузкового цвіту, Доріан Ґрей спрагло, наче вино, пив його аромат. була понура відповідь. Найбільші дурощі люди завжди чинять з найшляхетніших мотивів. понуро відповів Доріан, — Найбільші дурощі люди завжди чинять з найшляхетніших мотивів.

I цю конурку для прислуги вона йменувала "пiвстудiєю"! Це найхолоднiша й найгидавiша конура в усьому домi". & "Та дурощi", сказала вона, кахикнувши смiхом, "я мовлю про того письменника, що вiн на цигаркових рекламах". Дурощi. Занурилась у спогади.

Дорога нуртує, пульсує, всьому, що обіч неї, вона передав свій шал. І, дивна річ, тепер той герой, злобно понурившись, не став чинити опору. Може, сам підліз під чиїсь колеса, по дурості вискочивши з поля на трасу?

Нурт грізних І величних звуків різко вдарив по нервах, і Микола наказав: – Далі – саме чоловіцтво: поважне, з гордо зведеними головами, з тим глибокодумним виразом обличчя, яке Мак-Грегорі мав за ознаку вродженої дурості. Перехиливши себе, намацав і смикнув шнурок лампи, що стояла на тумбочці.

понуро вiдповiли йому. Ти заграй, а я на призьбi сяду i сваритись на тебе буду: хай насмiшники бачать, що я крепко проти твоєї дуростi йду. понуро вiдповiв Порфирiй.