Результати пошуку слова: Миля

–  Отут ви помиляєтеся, пане професоре, – Але, я не знаю чи, може, помиляюсь, мені здається, що я вдихаю морське повітря. якщо ці пірати гадають, що вони вдержать мене в цій клітці, де я задихаюсь, і не дізнаються, якими прокляттями я супроводжую свій гнів, то вони помиляються!

Глечик, мабуть, коштував дорого, бо Миля поставила його, й дівчата відійшли. Миля, бризкаючи слиною, промовляла швидко й голосно, щоб усі чули: – сказала їй Миля і потягла за руку. А звати – як хліб жувати,- вставила своє Миля. Але барон глибоко помиляється. – Помиляєтесь, дядьку Гавриле, –

–  Ти помиляєшся, кузене Кассію, – –  Ви помиляєтесь, Генкоку. Але ти помиляєшся. Цю відстань товариство подолало менш як за три години без будь-яких ускладнень, ото хіба що на останніх трьох милях усім уже страшенно хотілося їсти. –  Ваші слова дуже втішні для мене, але ви помиляєтесь.

але цього разу вони, здається, не помиляються. Якщо не помиляюсь, Більбо, він тобі більше не знадобиться. Але, здається, сумніву нема: повільно, крок за кроком, миля за милею посувався він на південь, поки нарешті не досяг Мордору. А далі там іде, якщо не помиляюсь, сухий смерековий ліс.

Отже, ярл Теоден, син Тенгіла, залишав свої одвічні володіння; миля за милею вів він своїх людей на схід. Еомер вже заглибився у ворожий стан так, що йому залишалася неповна миля до Харлонду; на цьому п’ятачку збилися ті полки, що він атакував, а за спинами роханців кишіли ті, хто не давав їм з’єднатися з кіннотою Імраеля.

–  П’ятдесят одна миля, Лорд. Радянський підводний човен «Піонер» вже п’яту добу уважно, миля за милею, йдучи на трьох десятих свого максимального ходу, вивчав підводний Атлантичний хребет по його великій дузі, що йде від Саргассового моря до екватора. –  Двадцять одна миля.

На зміну милям реле та фотоелементів прийшла губчаста платино-іридіева куля завбільшки з людський мозок. А ти знаєш, що таке миля? Уяви: ми в двох-трьох милях від озера, ну вважай – у двох. –  Ви помиляєтеся!  –  Ти помиляєшся! Атож, помиляєшся.  Ви помиляєтеся, докторе Келвін.

Вираз його обличчя, коли він промовляв ці слова, був аж ніяк не приємний, і я мав усі підстави гадати, що незнайомець помилявся, навіть коли він справді думав те, що казав. мали рацію, а я помилявся. Ти добрий хлопчак, коли я не помиляюсь, але все-таки ти тільки хлопчак, та й годі.

або ж я дуже помиляюся. Минали довгі дні за днями, миля за милею лишалися позаду, відколи мандрівники покинули Останній затишний дім і видерлися з долини на гору, а все так само – вгору, вгору, вгору – вела їх дорога чи то стежка: крута, небезпечна, покручена, пустельна і довга-довга.