Результати пошуку слова: Сіяти

Піймати його та відлатати так, щоб аж ребра крізь шкуру повилазили, то він тоді не піде сіяти на чужій землі. А надворі ж весна вже зеленіє, треба ж і сіяти, й орати. Щоб сіяти, хіба ж нащо? — Та де ж його сіяти?

— І я вірю, що рано чи пізно, але ви, Орлюк, ще сіятимете десь над Дніпром це насіння… — Я так люблю сіяти! Але понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб росло. Вийшли в поле сіяти.

Пшеницю озиму можна сіяти після вівса, бо він не уражується кореневими гнилями. Пшеницю озиму доцільно сіяти в період 15–30 вересня, сівбу озимого жита розпочинати на 3–5 днів раніше від рекомендованих строків для пшениці озимої.

Так скажіть же, коли настане такий час на землі, що не ростимете ви по зелених степах та роздол-лях і не блукатимуть матері, шукаючи вас, не сіятимуть тяжких сліз по несходжених степах? — Як так сіятимемо — до осені вистачить. А ви скажіть просто: не хочете сіяти — ми організуємо молодіжну бригаду — і без вас обійдемося.

На новаку не радили починати сіяти (згниє в зем46 100 ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ лі, не дасть плоду, льон достигатиме неодночасно), не квасити овочів (будуть непридатні до вжитку). Зате в цій фазі добре починати сіяти зернові. Вирішили дістати на дні моря дрібненького піску, посіяти його — стане земля.

Комендант наказав орати лише в громадському господарстві, посадити картоплю, сіяти буряки, просо, гречку, підготувати плантації для тютюну. Ви наказали сіяти.  Пан комендант каже: якщо вчасно не одержите насіння, доведеться сіяти просо. Земля дихала теплом, вільгістю, почав сіятися дрібний дощ.

А весною примусимо орати, сіяти… –  Під стелею потріскує лойова свічка, але не може своїм слабеньким світлом розсіяти важкий морок підземелля, і від того по кутках стає ще зловісніше і похмуріше. І для нас шмат знайдеться, щоб навесні зорати та засіяти. Невже ти думаєш, що ногаї оратимуть, сіятимуть пшеницю, просо, як гяури?

Всі мають зсипати на насіння зерна і обсіяти поля. — Сіяти он треба, а вони кожний день мітинги і мітинги… Україну якусь видумують… — Сіяти треба, хлопче… Козаки козаками, але поле не чекає. З боязні, щоб не спізнитися в сівбі, почали сіяти в грязюку. Не хватило чим поруге досіяти, а що засіяли, вже було спізнене.

Що раптом нізвідки, ні з того ні з сього розколеться порожній горіх неба і лусне навпіл сухий стручок тверді, і, як це вже бувало тисячу разів, серед трагічної сірятини велелюддя з’явиться чоловік не від світу цього і, мовби нічого не сталося, почне орати і сіяти затоптані копитами, занечищені перелоги…

Та Тучкови і тепер не хотілося братись за роботу, не хотілось ні орати ні сіяти. А вже у хлібороба, як зачнеться весна, то він отямиться аж тоді, як треба сіяти гречку. Ще колиб гречку посіяти, булоб всьо… Він цьої пшениці вже не буде молотити, ні цьої нивки не буде сіяти.