Результати пошуку слова: начальнику

Слава… 4 псалом Начальнику хору. 5 псалом Начальнику хору. 6 псалом Начальнику хору. 8 псалом Начальнику хору. Кафизма №2 9 псалом Начальнику хору. 10 псалом Начальнику хору. Слава… 11 псалом Начальнику хору. 12 псалом Начальнику хору. 13 псалом Начальнику хору. Начальнику хору.

начальникува́в начальникува́ли жін. начальникува́ла сер. начальникува́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник начальникува́вши

начальникува́ння – іменник середнього роду відмінок однина множина називний начальникува́ння родовий начальникува́ння давальний начальникува́нню знахідний начальникува́ння орудний начальникува́нням місцевий на/у начальникува́нні, начальникува́нню кличний начальникува́ння* [розм.]

Суб’єктом злочину можуть бути військовослужбовець чи військовозобов’язаний під час проходження зборів, які за своїм службовим становищем чи військовим званням є підлеглими начальнику, що віддав наказ. Погроза може бути висловлена безпосередньо начальнику або через інших осіб.

Пане начальнику, нас закликали. Та ми би просили, пане начальнику, щоби те позволили троха потанцювати. Та був, пане начальнику. Та чув, пане начальнику. Та хто би там його слухав, пане начальнику! (Наливає чарку.) Ну, пане начальнику, дай вам боже здоровля! Але ж, пане начальнику, ви не маєте права менi заказувати.

 Начальнику!  Не знаю, чи ти чув, достойний начальнику, що вночі, коли було вчинено злочин, втекла одна з жінок царевича, на ймення Кама? – Я бачу, достойний начальнику поліції, що навколо тебе починають зосереджуватись найбільші таємниці держави. –  Начальнику, – –  Не кажи цього, начальнику, –

–  Ображаєте, начальнику.  Громадянине начальнику, що накажете робити? –  Вибач, Сирота, але мені, як твоєму начальнику, за великим рахунком начхати на те, що ти кажеш. І тиша… Старий вирішив кинути своєму начальнику рятівне коло: –  Начальнику, це не наш! –  Ну-у-у… вони з самого ранку подзвонили напряму начальнику.

Каже: «Не шукай, начальнику, нічого там темного нема. –  Ну й вимотав ти мене, начальнику!  –  Ти, начальнику, кинь теревені розводити. –  Дарма, начальнику, той строк мій згадуєш. –  Нема в мене гвинтівок, і ти, начальнику, не лякай, у тайзі мене ще й спіймати треба. –  Ти чого смієшся, начальнику?

– Начальнику (колись Старожилов, ще студентом, багато їздив з Давидовим і відтоді уперто називав його начальником, ніби відстоював своє право на похідну дружбу), я вас, певно, порадую! – Чудово, начальнику! – Даремно турбуєтесь, начальнику! Намічайте площу розкопок, начальнику!