Результати пошуку слова: привiт

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

– привiтався вiн, скидаючи разом з кобою й шапку та показуючи цiле руно посивiлого волосся на головi, своє довге суворе лице, насупленi брови,здоровезнi намерзлi вуса. … – глухо привiталась i Прiська. … Всього потроху є, та нiкому їсти, нiкому пити, нiкому привiт дати. … – привiтався вiн, пiдходячи до гурту.

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Posted on by / 0 Comment

I така нам та копиця мила, наче привiт з рiдної Васюкiвки. … На коробках великими лiтерами написано: «Глобулус „Привiт з Васюкiвки“. „ … Побачив дiда Вараву Книш, голосно привiтався згори: – … – тихо привiтався. …  Привiт кукурузнику! … – привiтавсь я до неї чемненько, а в душi: «Прощайте, Галино Сидорiвно!

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

– Щоб тебе з такою правдою та чорти в пеклi привiтали. … Не забуто також i за пару пляшок, якби то хто надумав навинутися з Рiздвом Христовим привiтати далеких хуторян. … – привiтався Знахорець, стягнув з лоба кашкета, пiдтер кулаком рiдкi вуса i стоїть бiля порога, мовляв, не в час попав.

НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна

Posted on by / 0 Comment

–  Привiт, Муха! … – привiтно усмiхнувся менi Чак.  … –  Привiт, Стьопо! … Прийду, привiтаюсь для годиться i сиджу собi, наче її й нема поряд. … А сьогоднi прийшов, привiтався, глянув на неї – i враз наче голкою мене в груди кольнуло… З-за окулярiв на мене дивилися очi Терези. … – старий Чак стоїть бiля школи, усмiхається привiтно.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари

Posted on by / 0 Comment

Iдеш селами й не надивишся на людей, гарних, привiтних та поставних. … Марта й Степанида сидiли мовчки, ледве привiтались до його. … Ольга й Катерина привiтались до вченого кружка й почали слухать розмову. … Вiн кинувся поперед усього батьковi на шию й тричi поцiлувався з ним, потiм привiтався до матерi й сестер, а потiм до гостей.

СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський

Posted on by / 0 Comment

Няня… Привiталась. … Дружина увiйшла спокiйною, впевненою ходою й привiталася звичайно, як завжди пiсля його недовгої вiдсутностi… Вона вже встигла приховати слiди хвилювання. … Коцюбинський привiтався. … Нехай готують Уваровiй привiтальну адресу?.. … Але треба було пiти й туди, привiтатись.

Остап Вишня – Мисливські усмішки

Posted on by / 0 Comment

Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… … привiтався я. … Здивувався я крiпко: така завжди привiтна жiнка i нате вам! … Привiталися. … Вони вам привiтно посмiхнуться i скажуть: –

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Саме в цей час змiнювались гриднi – сторожi терема, скрiзь горiли свiтильники, бiля сходiв стояли молодший брат Святослава Улiб, воєвода Свенелд i ще кiлька бояр i воєвод, що, либонь, ждали Святослава, бо, тiльки вiн спустився, привiтались i рушили переходами до стравницi.

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

сказав Шахай привiтно. … привiтався Шахай. … Потiм вiдповiв на привiтання. … Шахай привiтався з командирами панцерникiв. … Кiннотник дзенькнув острогами i привiтався з офiцерами. … Вiн поїхав пiд свистом куль легкою ристю до лав, знаючи, що спокiйна й привiтна усмiшка повинна бути на його губах.

ВОВЧОК Марко – Iнститутка

Posted on by / 0 Comment

Приїдуть гостi – вона напоготовi, привiтає їх. … Вийде до них – ляскотить попташиному, привiтна, люба – i що то?  … Наїде їх силечка одна, та кожний же то домагається панноччиного привiту собi; один одного зневажає, та й сваряться i гризуться. … Такий вiн був тихий, звичайний, до кожного привiтний, –