Батюшки мовчали, втягуючи в себе дим, і буцім збирали розкидані думи, вибираючи ту, з которої треба б почати розмову. розкажу ж я твоїй Марії Івановні! Є такі люди, що і до смерті не теряють краси, цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою.
Маленька настільна лампа під низьким чорним абажуром кидала яскравий конус світла на невелику діляночку географічної карти, розкладеної на столі. Кров з розбитої голови залила його обличчя, руки були розкинуті. – вигукнув раптом зоолог, з зусиллям розкриваючи стулки і пильно розглядаючи холодцювате тіло, що було між ними.
Розказував… Десь у Чехословаччинi в якомусь озерi, Чорному, чи що, шпигуни. Фарадейович урочисто пiдносить термос i починає (голос його тремтить i уривається вiд хвилювання – вiн завжди хвилюється, коли розказує про якесь нове своє вiдкриття): – Розкажи ж! I не розкажеш же нiкому, не поясниш!