Ну і рве, ну і рве, капосний хлопець, горить на ньому все. Як такий, – – Васько такий. – Ох, і хлопець. Ой, мабуть-таки, залізна завіса на поперек упала!
Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав. Блакитне море збурених гір обляло Івана широким колом, і здавалось, що ті безконечні сині вали таки ідуть на нього, готові впасти до ніг.