Результати пошуку слова: щi

Як ще називати вiллу з характером яскравої особистостi, що у селищi Зубр? Звичайний дачний паркан-сiтка сховався за густим живоплотом, а кущi бузку та жасмину розрослися у спражнiсiнькi хащi, обчiмхати якi нi в кого не пiднiмалася рука. Артистiв провели за ворота до таксi оплесками та вигуками: «Ви – найкращi на узбережжi!».

Коли з’явився перший пароплав, набитий нiмецькими солдатами, хлопцi думали тiльки про те, аби знайти густiшi кущi. Всi його документи працiвник райвiйськкомату Кирило Бородавка поклав у цей пакет i наказав здати в училищi, куди Андрiй їхав. –  Менi треба завтра бути в Києвi, в артилерiйському училищi.

Чималi рум’янi губи були складенi щiльно i навiть трохи сердито. Так як харч в академiї була дуже погана, то Дашкович, Калiмерi й iншi слов’яни їли в пости скоромне – ковбаси, сало, масло; варили тихенько в чайниках яйця i закидали шкаралющi на грубу, а часом i за вiкна.

Похитала чорним пальтом, аащiбнутим глухо од голови до нiг, мигнула розчосом фарбованих бакiв i лiниво пiдняла над безбарвним обличям бриля. Матовий голос клекотiв би в защiбнутих грудях та пропускав крiзь густо фарбованi баки iсторiю клубового шлема або об’яви катарального стану кишок.

Василько глянув на свiжий пеньок, i двi сльозини скотились йому по щiчках. Яким та Олена плакали з радощiв, обiймаючи Василька. Жiнка та сини засоромились i почали перепрошувати старого; дочка плакала з радощiв, а зять переконався, що в машинцi нема нечистої сили. Карпо Петрович примостився за столом i розщiбнув мундир.

Марченко не рухався, очi його були холоднi та безстороннi, губи щiльно стуленi, щоки зблiдлi, на лобi блищала краплина поту. Та й уся купка виглядала й дiяла так, нiби всi вони погубили розум i шукали лише солодкої раптової смертi серед нiчних пахощiв степу. – Чуже горе – за ласощi, а своє – за хрiн.

В парку затрiщали кущi, i через хвилину бiля альтанки стала постать. Потiм занурив руку глибоко в кишеню вузьких штанiв з сирового полотна, аж перехилився вбiк, i дiстав щiпку тертого тютюну. Вiн пройшов ще кiлька крокiв уперед, до останнiх кущiв глоду i бузини. Тут би вам було легше… Принаймнi заробiтки тут кращi.

Повернувся вiн аж через рiк, згадав про пса, пiшов у лiс, розшукав тi кущi: – Ось майнула серед кущiв золото-червона стрiчка, як блискавка! Я зриваюсь з мiсця, лечу крiзь кущi в ярок, засапавшись, видираючись на гору, й пiдбiгаю до Йосипа Явдокимовпча. Ще щiльнiше закутуєтесь у кожуха…

Не страшна тобi анi посуха, анi дощi. Поглядаючи скоса на щiльно стуленi жiнчинi вуста, вiн з побiльшеною жвавiстю скинув з себе свиту i розсiвся на лавi, як пан. Все в парi та в парi, немов голуб’ята… Сказано, молодощi. * Не все горе, бували й радощi. Хiба ж не радощi! * Iдуть дощi.

город, леваду за городом, рiчку, верби понад нею, явори, гай березовий увесь отой краєвид наш, що аж очi вбирає до щiмкого солодкого болю, як каже моя мама. На площi Перемоги. Кращi на всьому базарi! Кращi на всьому базарi! З хащiв чулося звiряче гарчання, крики якихось загадкових птахiв.