Результати пошуку слова: Орися

Коли ж Тимко побачив, що Орися і Ганна, взявши відро, пішли до степового озеречка по воду, то зупинився і наказав Маркові випрягати биків, хоч до обіду ще можна було разів зо два обійти гони. Орися обернулася до Тимка і стала чекати його, опустивши в землю очі. Орися крутнулась і побігла по ріллі.

У душовій Орися роздягнулася і акуратно поклала речі до шафи. Стіни були дзеркальні і попри густу пару Орися бачила себе. Орися торкнулася їх руками. Орися поклала руки на рожеві щоки Михасика і наблизила його голову до себе. І Орися просунула язичка поміж його губами. Його міцна нога сковзнула поміж її ніжками, але Орися відвела її.

Пантелеймон Олександрович Куліш Орися I Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. Було, чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Війтовці, іде за сто верст, аби тілько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що іам за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять!

– спитала Орися. Орися тільки що вилікувалася від отруєння після невдалої спроби долучитися до СучУкрЛіту. сказала Орися. застерегла Орися. U = і * R – Орися! – Та це ж Орися Загартчук, прославлена журналістка газети “Національний шлях”, – – здогадалася Орися. казала Орися. – зраділа Орися.

ОРИСЯ (Ідилія) Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. Було, чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Війтовці, іде за сто верст, аби тілько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що іам за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять!

Як це Кухарчукова Орися змогла віддатися цьому довготелесому, носато-кирпатому белбасові? Орися колише станом, спідничка то збігається, то розбігається хвилями навколо ніг. Орися повернула до мене голову, на фоні вікна зринули повні, пишні груди. – Орися сідає в куток за скриню. 

– А я Орися, – показала рукою Орися. посміхнулася Орися. поправила його Орися. – відказала Орися. Хосе і Орися ще трохи погомоніли тихцем і теж вирішили лягати спати. – запитала Орися, витлумачивши його посмішку по-своєму. Орися весь час звертала увагу свого попутника то в правий, то в лівий бік.

Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися!

Колись, пам’ятаю, в дитинстві, сидячи у верболозах над річкою Унявою, я припадкове підглянув, як роздягалася, щоб скупатися, доросла сусідська дівчина Орися, в яку я був «закоханий».