Результати пошуку слова: Орися

Коли ж Тимко побачив, що Орися і Ганна, взявши відро, пішли до степового озеречка по воду, то зупинився і наказав Маркові випрягати биків, хоч до обіду ще можна було разів зо два обійти гони. … Орися обернулася до Тимка і стала чекати його, опустивши в землю очі. … Орися крутнулась і побігла по ріллі.

У душовій Орися роздягнулася і акуратно поклала речі до шафи. … Стіни були дзеркальні і попри густу пару Орися бачила себе. … Орися торкнулася їх руками. … Орися поклала руки на рожеві щоки Михасика і наблизила його голову до себе. … І Орися просунула язичка поміж його губами. … Його міцна нога сковзнула поміж її ніжками, але Орися відвела її.

Пантелеймон Олександрович Куліш Орися I Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. … Було, чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Війтовці, іде за сто верст, аби тілько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що іам за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять!

– спитала Орися. … Орися тільки що вилікувалася від отруєння після невдалої спроби долучитися до СучУкрЛіту. … сказала Орися. … застерегла Орися. … U = і * R – Орися! … – Та це ж Орися Загартчук, прославлена журналістка газети “Національний шлях”, – … – здогадалася Орися. … казала Орися. … – зраділа Орися.

ОРИСЯ (Ідилія) Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. … Було, чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Війтовці, іде за сто верст, аби тілько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що іам за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять!

Як це Кухарчукова Орися змогла віддатися цьому довготелесому, носато-кирпатому белбасові? … Орися колише станом, спідничка то збігається, то розбігається хвилями навколо ніг. … Орися повернула до мене голову, на фоні вікна зринули повні, пишні груди. … – Орися сідає в куток за скриню. 

– А я Орися, – … показала рукою Орися. … посміхнулася Орися. … поправила його Орися. … – відказала Орися. … Хосе і Орися ще трохи погомоніли тихцем і теж вирішили лягати спати. … – запитала Орися, витлумачивши його посмішку по-своєму. … Орися весь час звертала увагу свого попутника то в правий, то в лівий бік.

Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! … Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися!

Колись, пам'ятаю, в дитинстві, сидячи у верболозах над річкою Унявою, я припадкове підглянув, як роздягалася, щоб скупатися, доросла сусідська дівчина Орися, в яку я був «закоханий».