ка́яний – прикметник | ||||
(який розкаявся) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | ка́яний | ка́яна | ка́яне | ка́яні |
родовий | ка́яного | ка́яної | ка́яного | ка́яних |
давальний | ка́яному | ка́яній | ка́яному | ка́яним |
знахідний | ка́яного, ка́яний | ка́яну | ка́яне | ка́яних, ка́яні |
орудний | ка́яним | ка́яною | ка́яним | ка́яними |
місцевий | на/у ка́яному, ка́янім | на/у ка́яній | на/у ка́яному, ка́янім | на/у ка́яних |
[рідко] |