Результати пошуку слова: Ста сімдесят

У неї навіть стать інша. – Ну то треба собі стати так само, – що насправді те йменнячко у нього старо-шведське… Станція така є – Шато д’О… А я, позорисько, лише на три сто сімдесят піднялася… – Сімдесят один.

Остап Вишня Зенітка Зенітка Сидить дід Свирид на колодках. Кілька старих бабів тільки й лишилося. за старосту вони його призначили. А тепер, бач, ста-а-ро-ста! Чи сімдесят дев’ять, чи вісімдесят дев’ять? І так припадає до Ониськи (молодиця така в нашому селі є), що аж ніяк не подумаєш, що дідові вісімдесят дев’ять.

3 Як жалко, що мені, прихильнику вина, Дістався цей калам* і келія тісна! 5 Настало свято. 18 I юних, і старих – всіх поглинає час, I невеликий нам дається днів запас. 85 Прожити сімдесят – і з думки викинь! Я думаю вже сімдесят два роки – I бачу, що нічого я не знаю.

Заставте його самого посміхнутися з тих штанів, — І стріха, і «ставок, і млинок, і вишневенький садок» — А я — голова міста Полтави! Остап Вишня… Вісімдесят п’ять літ! Сьогодні (вісімдесят п’ять літ йому) — Йому сімдесят п’ять літ.

(сто сімдесят дві тисячі триста п’ятдесят шість грн.). (сто сімдесят дві тисячі триста п’ятдесят шість грн.).

‒ старослов’янський. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій. Складені кількісні та порядкові числівники пишуться окремо: тисяча п’ятсот тридцять вісім, тисяча дев’ятсот вісімдесят восьмий.