Результати пошуку слова: щi

Тут також завжди кущi вiльшини чи верболозу ростуть, а в кущах трапляються ожини. Опiсля гуньку нову одягнув, щiльно пiдперезав її своєю попругою, взяв нового кашкета, який “от служить уже п’ятий рiк”, що вiн при кожнiй нагодi всiм пригадував, бо з доброго, мовляв, сукна.

Народ мерщiй шарахнув на ярмарок: хто мав скотину – своєю, а хто не мав – упрохувався в сусiди. У Притики в дворищi, крайньому вiд царини, – Христя мерщiй винесла його у сiни. Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкi думки обсiли голову, її довге життя розстилалося перед нею… Де її радощi, де тi веселощi?

Крiзь щiлину жеврiла зоря. Потiм пiшли дощi i зелина зажурилась. Потiм iще пiшли дощi. Iз кущiв вилiзли бандити i, як вовки, скрадались до осель. Потiм знову дощi. Крiзь щiлини проточувались огнянi язики, бурхотала бiла курява нагартованого кубла. Пiдкотилась одноколеска до печi, щiльно притулилась, як дитина до материної спiдницi.

сiдає сонце мого дитинства: усiм вам, мабуть, вiдомi оцi запахущi залишки дня, якi виснуть разом iз мошвою десь над квiтчастим живоплотом, i в якi впадаєш раптом пiд час прогулянки, проходиш крiзь них, край пiднiжжя пагорба, в присмерки – глуха лiтеплiнь, золотава мошва.

Ми – хамiль-хамiль – i в кущi бузковi за школою. I от… Навкарачках, по-собачому, ми швидко подряпалися крiзь гущину i вистромили з кущiв голови. I куди ж ви думаєте – до нас, у кущi. За якусь мить кущi над нами розчахнулися, i ми побачили розчервонiлу бабу Марусю. За хулiганську нашу поведiнку у «Динамо», за отi вудлища проклятущi!

– Далi вона сумно подивилась на щiлини мiж дилями й тихцем попросила вiтрiв, щоб вони не збирались у нашiй оселi, не простудили нi мене, нi тата. поправляє крамну блузку, на якiй окастi гудзики ображено понадимали щiчки. Вивiрка блискавкою майнула на друге дерево, а заєць сторчма кинувся у кущi.

Хоча наша качка й однокрила, та своєю смiливiстю i тямущiстю дивує всiх вуличан. Неси мерщiй матерi. Це, бачу, матерi подобається, вона пильно вдивляється в мене, каже, що я клаповухий, з чим я охоче погоджуюсь, далi защiбуе гудзик на ковнiрi i махає рукою: – Ось i зараз Гива припав до щiлини брами, а далi тихенько засмiявся: –

Молодиця мовчки заклала руку старенької собi попiд лiкоть, i ми повели її вздовж зарослих кущiв. Побитий асфальт зiйшов клаптями, часто-густо залишивши баюри, заповненi брудною дощiвкою. Любов до солодощiв стала додатковим змiцнювачем нашої дружби. Я встигла побачити в дитячих руках свою коробку з флосами та щiтку для язика.

гаразд, хоч спиш уже без транквiлiзаторiв, i отi страшнi приступи сухої блювоти, якi змагали були ночами, нагадують про себе хiба як, чистячи зуби, заглибоко засовуєш щiтку – коротким нудотним вивертом, несвiдомою клiтинною пам’яттю про власне тупе улягання негайним, вiд першої хвилини, –

Покон- звичай.) їхнього роду: люди, що жили у городищi, в цiй хижi i в iнших, завжди збиралися на свiтаннi тут, щоб поїсти, послухати слова старiйшини. Коли Ант з Микулою пройшли двором i вийшли на вал, їм стало видно хижi i тих родовичiв, що народились тут, у городищi, але пiшли звiдси.